Хобі: Творчість у моменті

Слово «імпровізація» походить від латинського improvisus, що означає непередбачений. Так само непередбаченим є наш спікер. Адже це не юристка за фахом, але людина, яка вже восьмий рік працює в провідній на ринку юридичній фірмі. Отже, Вікторія Єсауленко, директорка з маркетингу юридичної фірми Asters, відзначена «Юридичною практикою» за значний внесок у розвиток юридичного маркетингу, авторка книжок з маркетингу, а також актриса в театральній імпровізації. Що таке імпровізація в театрі, де знаходити час на хобі та чи є юристи акторами — про це йтиметься далі

Театральна імпровізація — таке хобі не падає з неба на не підготовлену людину. Любов до публічних виступів мала бути з дитинства, чи не так?

Імпровізація, як мені здається, взагалі найскладніший вид мистецтва. Усе ж таки вивчити ноти, тексти і па, а потім виконати їх — набагато легше, ніж творити з нуля, тут і одразу. Мені завжди подобалося імпровізувати. Я придумувала інші слова для відомих пісень і, до речі, мої друзі про це знають. Коли телефоную, щоб привітати їх з днем народження, завжди імпровізую, створюючи віршоване поздоровлення персонально для кожного на якусь відому мелодію. Я писала свої версії закінчень відомих романів, коли мені не подобались ті, що пропонував автор в оригіналі. Про танець узагалі мовчу, практично зав­жди танцюю, якщо не наяву, то в душі точно. Звичайно, головна моя експертність — у маркетингових комунікаціях, але я ще також сертифікований арт­терапевт і бізнес­тренер. Мій напрям арт­терапії — танцювально­динамічна терапія, бо танець є дуже ефективним засобом спілкування, якщо не найефективнішим.

 

Просто театр і театральна імпровізація — в чому принципова різниця?

Усе наше життя — театр, хіба ні? Принципова різниця між театром і театром імпровізації в тому, що, звичайно, це все мистецтво; але театр — мистецтво, створене кількома авторами, а імпровізація — одним виконавцем, актором. І саме в момент виконання. Справжні актори­імпровізатори не готують і не вчать заздалегідь тексти, як просто актори. Не вивчають чиїсь чи свої жарти, а вигадують їх одразу під час шоу. Імпровізатори багато вчаться, читають, розвиваються, нарощують обсяг особистості, гранять необхідні сторони характеру. І все це для того, щоб після шоу імпровізації глядачі виходили із зали і говорили: «Звичайно ж, вони не самі це придумали, їм тексти пишуть найкращі автори».

 

Як гадаєте, чому до акторства люди приходять не одразу після школи, а вже маючи певний життєвий досвід? І що краще: бути з пелюшок на сцені чи прийти за покликом душі, коли вже все інше не тішить?

У кожного свій шлях, і тут узагалі немає і не може бути жодних установок. Багато дорослих людей ідуть у театральні студії тому, що діти виростають і з’являється вільний час. Або розуміють, що акторська майстерність допоможе їм розвити потрібні для професійного поліпшення чи становлення навички. Або втілюють у життя нездійснену дитячу мрію. І немає кращого чи гіршого. Головне, щоб людина пішла туди, куди прагне її душенька, навіть якщо це акторство. Навіть якщо це імпровізація.

 

Яким був ваш шлях до театральної імпровізації?

Я прийшла в студію театральної імпровізації восени 2012 року за порадою моєї доньки, вона вже була актрисою театру­студії імпровізації «Чорний квадрат», а в мене сталася така собі життєва криза. Я послухала поради розумної людини і стала спочатку вільною слухачкою, потім склала іспит і стала справжньою студійкою, відтоді імпровізація — моя любов, хоч поки що і не взаємна. Утім, я не так щоб зовсім повна невдаха — актрисою Лабораторії тотальної імпровізації Юрія Кляцкіна мені все ж вдалося стати.

 

Ви буваєте на інших виставах? Хто для вас є взірцем акторської гри? У кого з режисерів хотіли б зіграти?

Театр люблю, до оцього всього коронного непорозуміння у нас з чоловіком було правило: раз на місяць на спектакль, який рекомендували друзі. Зі свого боку, порекомендую всім п’єси режисера Дмитра Богомазова, найбільше — «Morituri te salutant» за новелами В. Стефаника, в Національному театрі імені Івана Франка. Звичайно ж, зіграти у нього не мрію, я не актриса, а імпровізатор. ­Знаєте, як говорив Ученик Феї у фільмі «Попелюшка»: «Я не чарівник, я тільки вчусь» — от і я все ще навчаюся. З вірою в себе. Взірцем акторської гри для мене є моя донька, а що! Я ж мати!

 

Як знаходите вільний час для хобі?

Не знаю. Він сам знаходиться. Так само, як знаходиться час на якісну професійну реалізацію. На постійне навчання і вдосконалення. На пробіжку щоранку. На макіяж щодня. Хоча тут уже брешу — ми зараз працюємо з дому і я не роблю щоденний мейк­ап. Якщо немає зустрічей, чоловік мене й нефарбовану має любити. Відповідь на ваше запитання одна: якщо людина не хоче — вона шукає виправдання, а якщо хоче — можливості.

 

Скільки часу займає підготовка до виступу?

Увесь час. Ти не можеш просто «готуватися» до виступу. Імпровізатор має постійно «прокачувати» свої навич­ки, необхідні для якісного перформансу.

 

Що дає хобі «театральна імпровізація» для основної роботи?

Я працюю в юридичній фірмі Asters уже восьмий рік і впевнена, що змогла стати частиною фірми тільки тому, що на момент приєднання до юристів уже пів року займалася в студії. У нас була така залізна дисципліна, ви собі не уявляєте: з викладачем не сперечаються і не виправдовуються, просто беруть до уваги і виправляють помилки. Не вмієш навчатися, не робиш домашнє завдання — тебе дуже швидко виженуть зі студії. Базікаєш під час заняття, користуєшся телефоном чи будь­які інші порушення дисципліни — спочатку виганяють із заняття, а потім і зі студії. Тож дисципліні, визначенню пріоритетів, ієрархії, емоційному інтелекту та етиці поведінки я завдячую саме студії імпровізації.

Якщо говорити саме про мистецтво імпровізації в роботі маркетолога юридичної фірми, то класна імпровізація — це правильна реакція на обставини, що склалися; а ще Чарльз Дарвін нас вчив, що виживає не найсильніший і не найрозумніший, а той, хто краще за всіх пристосовується до змін.

 

Чи є місце для імпровізації в роботі юристів або юридичної фірми?

А хіба юристи судової практики не найкращі імпровізатори у світі?!