Тема: Вчинено на карантин

Дмитро ЛЕЩЕНКО,
адвокат, к.ю.н., доцент

«Пандемія» та «карантин» — нові форс-мажорні обставини в міжнародних договорах

Наслідки коронавірусу прямо або опосередковано відбиваються на всіх галузях економіки більшості країн світу і, як наслідок, на міжнародній торгівлі.

У зв’язку з цим бізнес у всьому світі непокоїть нагальне питання: яким же чином відбувається припинення та/або відстрочення зобов’язань у міжнародних договорах під час поширення коронавірусу і чи належать «пандемія» та «карантин» до форс-мажорних обставин?

Для відповіді на ці запитання необхідно звернути увагу на норми права, які застосовуються згідно з умовами цих міжнародних договорів, та безпосередньо на положення відповідних міжнародних договорів.

 

Термін в обставині

 

Країни романо-германської правової сім’ї (Німеччина, Франція, Росія, Китай, ОАЕ тощо) мають так зване писане право або кодифіковане право, яке дає визначення термінам «форс-мажор» або «обставини непереборної сили» у кодифікованих актах — цивільних кодексах або цивільних уложеннях.

Країни ж англосаксонської правової сім’ї (Англія, США, Сінгапур, Індія тощо) мають так зване неписане право або прецедентне право, в якому визначення термінів «форс-мажор» або «обставини непереборної сили» немає, а власне форс-мажор є правилом, що має бути чітко зафіксоване в міжнародному договорі, щоб контрагенти мали змогу посилатися на настання тих обставин непереборної сили, які вони самі визначили як форс-мажорні обставини.

Україна як країна з кодифікованим правом у кількох своїх законодавчих актах має норми, присвячені форс-мажорним обставинам, а саме:

І. Цивільний кодекс України (частина 1 статті 617): «Особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили».

ІІ. Господарський кодекс України (частина 2 статті 218): «…У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів».

ІІІ. Закон України від 2 грудня 1997 року «Про торгово-промислові палати в Україні» (частина 2 статті 141): «Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові ­заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Додати у вибране

 

Як бачимо, до поширеної раніше форс-мажорної обставини «епідемія» у березні 2020 року було додано термін «карантин». Це сталося внас­лідок прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року, в якому факт встановлення Кабінетом Міністрів України карантину віднесли до форс-мажорних обставин. Термін «пандемія» не був законодавчо віднесений до форс-мажорних обставин, але, зважаючи на те, що зазначений вище перелік форс-мажорних обставин не є вичерпним, сторони у конкретному міжнародному договорі можуть погодити визнан­ня форс-мажорними ­обставинами не лише «епідемії» та «карантину», але й «пандемії».

Як приклад можна навести положення двох міжнародних договорів, у яких сторони зарахували до форс-мажорних обставин і «карантин», і «пандемію»:

1. У міжнародному договорі на здійснення авіаперевезення медичних товарів сторони з України та КНР погодили «карантин» як форс-мажорну обставину: «Сторони не будуть нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх обов’язків за цим Договором, якщо таке невиконання чи невідповідне виконання сталося внаслідок настання зовнішніх і надзвичайних обставин (пожежі, стихійні лиха, землетруси, повені чи інші природні явища, епідемії, ядерні чи хімічні аварії, війни чи військові дії будь-якого характеру, блокади; введення карантину, встановленого урядом чи іншими органами влади, вступ в дію нових законів, нормативних документів, пов’язаних з дією уряду та державних органів у сфері економічної і законодавчої діяльності, які не залежать від Сторін, відсутніх на момент підписання цього Договору), які не можна було передбачити, ані запобігти ніякими розумними заходами».

2. У міжнародному договорі на купівлю-продаж медичного обладнання сторони з Великої Британії та України погодили «пандемію» як форс-мажорну обставину: «У рамках даної статті випадком або ситуацією «форс-мажору» вважати такі, що не контролюються Постачальником, які неможливо передбачити чи уникнути і поява яких у цілому або частково не спричинена бездіяльністю чи браком підготовки або уваги з боку Постачальника, його підрядників, агентів або постачальників, як, наприклад, (a) стихійні явища, повінь, посуха, землетрус або інша природна катастрофа, (б) епідемія або пандемія,..»

Таким чином, зазначені вище нові терміни можуть бути визнані форс-мажорними, якщо вони відповідають певним критеріям (надзвичайність, непередбачуваність, невідворотність, причинно-наслідковий зв’язок між обставиною і неможливістю виконання зобов’язання), не суперечать законодавству країн, до яких належать сторони міжнародного договору, та узгоджені сторонами в конкретному розділі міжнародного договору як такі, що звільняють сторони від цивільно-правової відповідальності. Водночас сам факт оголошення ВООЗ пандемії або встановлення карантину урядом тієї чи іншої країни не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання абсолютно всіх договірних зобов’язань. Сторона міжнародного договору, яка не може виконати свої договірні зобов’язання, має довести, що вона не може виконати свої зобов’язання і що це неможливо саме внаслідок «пандемії» чи «карантину», аргументувавши наявність причинно-наслідкового зв’язку між «пандемією» чи «карантином» та неможливістю виконання своїх зобов’язань за міжнародним договором.