Тема: Зовнішній тиск

Наталія ДРОЗДОВА,
радниця з питань фінансового права ЮФ «Салком», к.ю.н.

Застосовуючи форс-мажор у сфері зовнішньоекономічних відносин, треба враховувати право тієї країни, якому підпорядковується договір

Оскільки зовнішньоекономічний контракт є угодою між суб’єктами права різних держав, цей контракт може регулюватись як правом України, так і правом країни місцезнаходження іноземного контрагента за таким договором. Вибір права здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про міжнародне приватне право». При цьому до відносин сторін такого договору можуть застосовуватись і певні міжнародні договори, учасниками яких має бути Україна та інша іноземна країна контрагента за договором.

Серед джерел міжнародного приватного права, які можуть бути застосовані до конкретної ситуації, пов’язаної із настанням форс-мажорних обставин, доцільно виділити такі документи: Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року (Відень); Конвенція ООН з морського права від 10 грудня 1982 року; Конвенція про транзитну торгівлю внутрішньоконтинентальних держав від 8 червня 1965 року; Міжнародні правила тлумачення торговельних термінів (­ІНКОТЕРМС 2000) від 1 січня 2000 року № 560; Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 56/83 від 12 грудня 2001 року «Відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння».

 

Довести обставини

 

Як свідчить міжнародна практика, хоча на рівні певних міжнародно-правових актів і закріплені правила про форс-мажор, однак держави ставляться дуже обережно до обмеження відповідальності. Як в Україні, так і за її межами автоматичного звільнення сторони від відповідальності не відбувається за наявності лише загальновідомого факту існування обставини форс-мажору (як-то факту запровадження в Україні карантину). А оскільки в Україні не надаються загальні довідки на невизначене коло осіб про підтвердження дії обставин форс-мажору, кожен конкретний випадок невиконання зобов’язання внаслідок обставини форс-мажору підлягає доведенню.

Аналіз питання щодо форс-мажору в розрізі різних правових систем світу свідчить про неодно­значні правові підходи до його регулювання.

Так, в Україні на законодавчому рівні ототожнюються поняття «форс-мажорні обставини» та «обставини непереборної сили», а ­також визначається перелік таких обставин, хоча він є невичерпним (частина 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (Закон про ТПП).

В одних країнах питання форс-мажору взагалі не регулюються матеріальним правом, а в переважній більшості інших країн їхнє законодавство взагалі не містить переліку форс-мажору. Якщо враховувати іноземну судову практику з цього питання, то, зокрема, у французькому, німецькому та англо-американському праві ніколи не визнаються такими обставинами невидача експортних або імпортних ліцензій, інфляція та інше знецінення грошей, тобто економічна неможливість виконання.

Спостерігаються й різні правові підходи країн світу до визначення наслідків невиконання зобов’язання у зв’язку із форс-мажором. Так, в Україні такими наслідками можуть бути: звільнення від відповідальності за умови доведення взаємозв’язку між невиконанням і форс-мажором (стаття 617 Цивільного кодексу (ЦК) України, частина 2 статті 218 Господарського кодексу (ГК) України); істотна зміна обставин, у зв’язку з якою умови договору можуть бути змінені або ж договір може бути розір­ваний (статті 607 і 652 ЦК України).

Виходячи із законодавства відповідних країн, неможливість виконання зобов’язання тягне або його припинення, або адаптацію договору до обставин, що змінилися, і, як наслідок, і в тому, і в іншому випадках звільнення від відповідальності за невиконання зобов’язання через неможливість. При цьому умови, за яких це допускається, є відмінними. Для прикладу, право Англії та США допускає припинення за таких обставин зобов’язання, тоді як французьке право не допускає розірвання договору на підставі істотної зміни обставин. Крім того, для правової системи Англії та США характерним є принцип безвинної (абсолютної) договірної відповідальності боржника за порушення зобов’язання, тобто незалежно від вини, а форс-мажор та випадок, за загальним правилом, не звільняють боржника від ­відповідальності. А згідно з французьким правом убачається встановлення різниці між «неможливістю» виконання (тобто форс-мажором) та обставинами, які дестабілізують контракт, за яких складаються економічні умови, що тягнуть корінну зміну обстановки (доктрина «непередбаченості»).

 

Взяти до уваги

 

Для визнання певних обставин форс-мажором за міжнародним правом та законодавством України висуваються різні вимоги. Наприклад, в Україні ці обставини підтверджує Торгово-промислова палата України або регіональні торгово-промислові палати (ТПП), в Австрії — австрійські нотаріальні контори, поліція або підприємства-партнери; у Великій Британії всі події, які розглядаються як форс-мажор, мають бути підкріплені відповідними офіційними заявами уряду; у Нідерландах — нотаріус, муніципалітет або керівний орган провінцій.

Таким чином, зважаючи на не­однозначні вимоги різних правових систем світу до зобов’язань у взаємозв’язку із форс-мажором у зовнішньоекономічній сфері відносин, а також різну судову практику країн світу з цих питань, доцільно взяти до уваги такі правові аспекти та поради:

1) до моменту укладення зов­нішньоекономічного договору рекомендую отримувати необхідну інформацію щодо особливостей регулювання цих питань правом іноземної країни, якому підпорядковуватиметься зовнішньоекономічний договір, включаючи процедуру засвідчення форс-мажору в країні виконання договору (особливо це є актуальним для контрактів на перевезення вантажу та надання транспортно-експедиційних послуг);

2) у текстах зовнішньоекономічних договорів використовувати договірні застереження про звільнення від відповідальності при невиконанні зобов’язання (форс-мажорні застереження), які міститимуть зміну строку і первісних умов виконання зобов’язання на випадок настання форс-мажорних обставин, а також зміну відповідальності за невиконання передбаченого зобов’язання у строк внаслідок настання цих обставин. У зв’язку із цим зауважу, що законодавство деяких країн світу може позбавляти сторони договору права посилатись на форс-мажорні обставини як на підставу звільнення сторони від відповідальності, якщо у договорі не буде форс-мажорного застереження (наприклад, у разі підпорядковування договору англійському праву). При цьому, аби таке застереження не втратило для сторін того правового ефекту, на який вони розраховували при укладенні контракту, рекомендую якісно сформулювати таке застереження (а не формально, як це має місце у певних договорах);

3) якщо укладення договору відбувається в період дії форс-мажору (і, зокрема, запровадженого в Україні карантину), то згідно з українським законодавством сторона не може посилатися в майбутньому на такі форс-мажорні обставини, як підставу звільнення її від відповідальності. Адже у такому разі ці обставини не вважатимуться форс-мажором у зв’язку з їх передбачуваністю;

4) правова кваліфікація ситуації з невиконанням умов договору внаслідок форс-мажору має ґрунтуватись на індивідуальному підході, що вимагатиме попереднього визначення низки питань,  зокрема таких:

— якому праву підпорядковується такий договір, поцікавившись особливостями іноземного законодавства стосовно виконання зобов’язання за договором;

— до якого виду цивільно-правового договору належить зовнішньоекономічний контракт (купівля-продаж, кредит, лізинг тощо) із визначенням виду самого зобов’язання (грошове зобов’язання, зобов’язання надати послугу чи виконати дію — поставити товар чи перевезти вантаж тощо);

— чи є певний міжнародний договір, ратифікований Україною, який може бути застосований до конкретної ситуації;

— чи є в договорі форс-мажорне застереження, якщо так, то які саме його умови, що з урахуванням вимог застосовуваного до контракту права допоможе прийняти необхідне рішення щодо подальших дій;

5) в Україні не визнаються форс-мажорними обставинами фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо (частина 2 статті 617 ЦК України, частина 2 статті 218 ГК України, пункт 3.2 Регламенту ТПП № 44(5) від 18 грудня 2014 року).

Тож якщо матиме місце невиконання власне грошового зобов’язання у зв’язку із форс-мажорними обставинами, український закон не звільняє сторону від відповідальності (що підтверджується, окрім зазначених вище вимог, ще й вимогою частини 1 статті 625 ЦК України. Тому з метою врегулювання ситуації щодо неможливості виконання, наприклад, кредитних, лізингових, орендних зобов’язань, пов’язаних із відсутністю коштів, резидентам України доцільно звертатися до їхніх іноземних кредиторів (банків та інших суб’єктів, на користь яких резидент України не може виконати фінансові операції у зв’язку з відсутністю коштів) та домовлятись про умови реструктуризації боргу чи інші зміни умов чинного зовнішньоекономічного договору. Адже форс-мажорні обставини звільняють сторону лише від відповідальності, але не від сплати власне боргу за договором, який має бути повернуто після закінчення форс-мажорних обставин;

6) оскільки розрахунки за експортно-імпортними операціями підлягають валютному контролю згідно із Законом України «Про валюту і валютні операції», треба взяти до уваги, що форс-мажорні обставини можуть стати підставою для зупинення перебігу граничного строку розрахунків за експортно-імпортними операціями, встановленого Національним банком України, та нарахування пені за прострочення такого строку (частина 6 статті 13 Закону), якщо банку в Україні буде надане підтвердження виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин (і, зокрема, відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов зовнішньоекономічного договору). Зазначена зупинка діятиме протягом усього періоду дії певної форс-мажорної обставини і поновиться з дня, наступного за днем закінчення дії карантину;

7) якщо невиконання зобо­в’я­зан­ня виникло на території України, то для підтвердження цих обставин треба буде звернутись до ТПП за отриманням сертифіката.

Таким чином, кожна ситуація неможливості виконання зобов’язання за зовнішньоекономічним конт­рак­том у зв’язку із форс-мажорною обставиною має бути піддана правовій оцінці у розрізі права тієї країни, якому підпорядковується цей договір, положень певного міжнародного договору (за наявності), і за результатами проведеного правового аналізу — визначити подальший алгоритм дій щодо вирішення такої ситуації.