Тема: Виклична форма

Олександр РУДЕНКО,
радник KPMG Law Ukraine

Богдан ШИШКОВСЬКИЙ,
старший юрист KPMG Law Ukraine

Кодекс України з процедур банкрутства: нові виклики та можливості

У жовтні 2019 року в Україні набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства (Кодекс), який удосконалив чинне регулювання та запровадив нові підходи в рамках процедури банкрутства.

Необхідність прийняття Кодексу назрівала давно, оскільки попереднє регулювання процедури банкрутства не відповідало вимогам часу, про що свідчила значна тривалість розгляду справ про банкрутство та відсутність ефективних інструментів захисту інтересів кредиторів. Унаслідок цього боржники ухилялися від виконання своїх зобов’язань перед кредиторами. Відповідно, основними цілями Кодексу є вдосконалення ефективності процедури банкрутства, зменшення строків провадження у справах про банкрутство, забезпечення рівних прав та можливостей для однакового захисту всіма кредиторами боржника своїх законних інтересів у процедурі банкрутства та зменшення можливості зловживань у процедурі банкрутства.

Так, серед ключових змін, які нам пропонує Кодекс, варто виділити такі.

 

Нові правила ініціювання банкрутства боржника

Передусім Кодекс скасовує так звані пороги для ініціювання процедури банкрутства. Відтепер для відкриття провадження необхідно надати суду докази неплатоспроможності боржника. У свою чергу, господарський суд зобов’язаний дослідити ознаки такої неплатоспроможності та встановити, чи є неспроможність виконання боржником своїх зобов’язань перед кредитором. При цьому порядок доведення та встановлення відповідних ознак неплатоспроможності боржника Кодексом чітко не встановлений. Це означає, що процедуру банкрутства можна ініціювати навіть за умови наявності боргу в розмірі 1 грн, що, в свою чергу, може бути використане недобросовісними кредиторами.

Розглядаючи особливості відкриття провадження у справі про банкрутство, також варто відзначити, що у разі наявності спору про право господарський суд закриває провадження у справі, оскільки таке провадження має розглядатися в порядку позовного провадження. Водночас Кодекс не містить визначення такого поняття, як «спір про право».

Отже, на етапі відкриття провадження у справі про банкрутство надзвичайно важливою є роль господарських судів, оскільки саме вони формуватимуть практику та підходи до ініціювання справи про банкрутство та будуть зобов’язані запобігати будь-яким зловживанням зі сторони боржника чи кредитора.

 

Тривалість процедури банкрутства

Кодекс встановив чіткі часові обмеження процедури розпорядження майном. Так, стаття 49 Кодексу визначає, що збори кредиторів мають до закінчення строку дії процедури розпорядження (170 днів) прийняти одне з рішень: схвалити план санації або звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі якщо збори кредиторів не прийняли жодного із зазначених рішень у встановлений строк, суд за наявності ознак банкрутства вправі самостійно прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури протягом п’яти днів після закінчення процедури розпорядження майном (частина 4 статті 49 Кодексу).

У Кодексі також чітко визначено, що ліквідація боржника не може перевищувати 12 місяців, а оскарження судових рішень у процедурі банкрутства не зупинятиме провадження.

Такі зміни щодо тривалості процедури банкрутства є позитивними, оскільки запобігають зловживанням учасників процедури банкрутства щодо її затягування, коли є окремі випадки, коли процедура розпорядження майном могла тривати понад п’ять років.

 

Оновлений правовий статус кредитора

Однією з найважливіших змін, які закріплює Кодекс, є зміна на «прокредиторський» підхід під час розгляду справи про банкрутство. Це можна пояснити тим, що Кодекс закріплює низку революційних змін щодо прав та можливостей кредиторів. Тому пропонуємо зупинитися на ключових із них:

— скасоване поняття «позаконкурсний кредитор шостої черги». Відтепер кредитор, що не встиг податися у встановлений законом строк, потрапляє в ту ж чергу, в яку він мав би потрапити у разі вчасного подання заяви, однак у такому випадку цей кредитор залишиться без права голосу на зборах кредиторів (частина 4 статті 45 Кодексу);

— забезпеченим кредиторам надано можливість звернення стягнення на майно боржника після спливу 170 календарних днів мораторію, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації (частина 8 статті 41 Кодексу);

— забезпечений кредитор має право відмовитися від частини забезпечених вимог і бути одночасно і забезпеченим кредитором, і конкурсним (частина 2 статті 45 Кодексу), що надає можливість більшою мірою задовольнити свої вимоги;

— забезпечений кредитор має право викупити предмет забезпечення після повторного і другого повторного аукціону у разі його непродажу (стаття 81 Кодексу);

— вирішене питання щодо повноважності перших зборів кредиторів. Відтепер Кодекс визначає, що перші збори кредиторів вважаються повноважними, якщо на них присутні кредитори, які мають не менш ніж дві третини голосів. Якщо перші збори не відбулися через відсутність кредиторів із необхідною кількістю голосів, протягом двох тижнів проводяться повторні перші збори, які вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше половини голосів. Якщо ж і ці збори не відбулися через відсутність кредиторів із необхідною кількістю голосів, протягом двох тижнів проводяться наступні перші збори, які вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше чверті голосів (частина 2 статті 48 Кодексу). Водночас, як і раніше, відсутність таких положень слугувала зловживанням з боку пов’язаних з боржником кредиторів.

Таким чином, Кодекс значно вдосконалив правовий статус кредитора в процедурі банкрутства, надав нові можливості забезпеченим кредитором у межах процедури банкрутства.

 

Відповідальність керівника боржника по-новому

Кодекс запроваджує новий вид солідарної відповідальності для керівників боржника. Відтепер керівник боржника несе солідарну відповідальність перед кредиторами, якщо він вчасно не звернувся до господарського суду із заявою про банкрутство у разі виникнення загрози неплатоспроможності. Такий механізм повинен забезпечити відшкодування збитків кредитору у разі банкрутства компанії, яке настало з вини його менеджменту, у зв’язку з чим вимоги кредиторів не були задоволені в повному обсязі (частина 6 статті 34 Кодексу).

На практиці притягнення керівника боржника до відповідальності створює більше викликів, ніж можливостей для кредитора. Так, Кодекс не дає чіткої відповіді, коли виникає право у кредитора звернутися до суду про притягнення керівника до солідарної відповідальності — після затвердження ліквідаційного балансу чи після закінчення ліквідаційної процедури. Окрім того, кредитору необхідно буде доводити вину керівника, проте що треба вважати належним доказом — поки не відомо.

 

Банкрутство фізичних осіб

Уперше в Україні було запроваджено процедуру неплатоспроможності фізичних осіб. Такі зміни викликані проблемою з «історичними» боргами фізичних осіб за іпотечними валютними кредитами.

Особливістю процедури банкрутства фізичних осіб є те, що право ініціювати таке банкрутство має лише сама фізична особа. Підставами для звернення боржника до суду є дотримання таких умов: 1) заборгованість становить не менш ніж 30 мінімальних заробітних плат; 2) боржник припинив погашати кредити або здійснювати інші планові платежі в розмірі понад 50 % місячних платежів; 3) у виконавчому провадженні винесено постанову про відсутність у фізичної особи майна, на яке можна звернути стягнення.

Водночас треба зауважити, що, порівняно з іншими юрисдикціями, наслідки визнання фізичної особи банкрутом в Україні є досить лояльними (відсутність бездоганної ділової репутації, обов’язок повідом­лення іншої сторони про статус банкрута). Це пояснюється тим, що законодавець таким чином надає фізичним особам можливість врегулювати свою заборгованість, однак у подальшому треба очікувати прий­няття змін щодо запровадження більш жорстких наслідків для фізичних осіб — банкрутів.

Кодекс запроваджує чималу кількість позитивних змін та можливостей, які вдосконалюють процедуру банкрутства та роблять її більш ефективною для кредиторів. Водночас Кодекс залишив поза увагою багато важливих питань та запровадив спірні положення. Так, право комітету кредиторів відсторонити арбітражного керуючого без будь-яких на те підстав може призвести до впливу на незалежність арбітражного керуючого, особливо у випадку «контрольованого банкрутства», коли більшість кредиторів є пов’язаними з боржником особами. До того ж Кодекс не встановлює будь-яких обмежень щодо пов’язаних з боржником кредиторів та надає їм права на рівні інших конкурсних кредиторів голосувати та приймати рішення щодо всіх питань, пов’язаних із банкрутством боржника, отже, такі кредитори діятимуть усупереч іншим кредиторам. Такі прогалини залишають місце для зловживань та перешкоджають основній меті банкрутства — задоволення вимог кредиторів, тому повинні бути заповнені законодавцем необхідними правовими механізмами.