№12 Грудень 2019 року → У вільний час

Колонка редактора: Година класики

У мене є питання. Так, у мене, як дорослої людини, завжди є питання до укладачів шкільної програми. Леся Українка, вірш «Як дитиною, бувало…» не про дитинство, як би це не здавалось на перший погляд. Нагадаю, авторка порівнює свої дитячі реакції на біль фізичний і свої дорослі реакції на біль душевний. Вірш у програмі другого класу, дітям сім­вісім років. Що вони зрозуміють? Першу половину і все: падала малою, але не плакала.

Чому б не перенести вивчення саме цього вірша на середню школу? Підлітки з їхнім егоцентризмом та любов’ю до драми чудово відреагують і, головне, зрозуміють!

Логіку укладача бачу лише такою: є слова про дитинство, отже, вірш дитячий, є історія про людину похилого віку («Фауст», наприк­лад) — книга для пенсіонерів, «Ловець у житі» — для агрономів, «Вбити пересмішника» — для мисливців, «Великий Гетсбі» — книга для бажаючих схуднути.

Але поки що так і залишається в колективній дитячій пам’яті вусатий старий Шевченко в кожусі та молода сувора жінка, яка не плакала. Смішні потім твори виходять на ЗНО, бо кліше і штампи іншими не бувають.

 

Марина БАХОЛДІНА, редакторка розділу  «У вільний час»