Тема: Поріг утиску

Ігор ПУГАЙКO,
старший юрист Hillmont Partners

Аби мінімізувати кримінально-правові ризики для адвокатів, про це варто подбати заздалегідь

Надання правової допомоги клієнтам у резонансних справах завжди несе для юриста ризик самому потрапити під небажану та прискіпливу увагу, зокрема, правоохоронних органів, яка нерідко має своїм наслідком втручання у діяльність захисника.

Хоча резонансні справи тому так і називаються, що про них відомо широкому загалу, однак на практиці правнику не завжди просто одразу визначити або ж передбачити подібну властивість окремого кейсу, що також є проблемою, оскільки негаразди можуть прийти з неочікуваної сторони.

Як показують події останніх років, найчастіше такими стають справи щодо розслідування злочинів проти основ національної безпеки, а також злочинів, пов’язаних з ухиленням від сплати податків у значних розмірах та легаліза­цією коштів, здобутих злочинним ­шляхом.

Саме в цих категоріях справ правоохоронці нерідко приділяють захисникам учасників (фігурантів) кримінального провадження занадто прискіпливу увагу аж до проведення слідчих дій стосовно самих захисників.

Підозріле ототожнення

 

Історично так склалося, що у подібного явища є два чинники. По-перше, окремі юристи своїми діями провокують правоохоронців на такі дії, наприклад, надаючи своїм клієнтам «послуги» щодо зберігання тих чи інших документів, що мають значення для кримінального провадження, по-друге, правоохоронці часто ототожнюють захисника з клієнтом, що, у свою чергу, спричиняє неправомірні дії правоохоронців у відношенні до адвокатів.

Так чи інакше, подібні ризики існували завжди, і рецепт їх мінімізації був завжди однаковий, принципова різниця між ситуацією, що була років двадцять тому, порівняно з теперішніми умовами, полягає у стрімкому розвитку технологій, що є позитивним насамперед для правників, оскільки надає їм можливість максимально оперативно висвітлювати та повідомляти про факти неправомірного втручання в їхню діяльність.

Очевидно, що представники судових та правоохоронних органів у більшості своїй є юристами, відповідно, якщо не говорити про поодинокі випадки, то зазвичай ті чи інші дії, метою яких є тиск на захисників, містять певне правове обґрунтування, зрозуміло, що частіше таке обґрунтування є не надто об’єктивним та переконливим, але, наприклад, для отримання дозволу на проведення окремих слідчих дій такого обґрунтування зазвичай достатньо.

За таких обставин захисникам, які працюють над резонансними справами, необхідно зводити всі сумнівні дії зі своєї сторони до мінімуму та уникати неоднозначних ситуацій у спілкуванні з правоохоронцями. Важливо розуміти, що у справах, де фігурують державні інтереси, адвокат не може собі дозволити діяти так само розкуто, як і у справах, що стосуються лише приватних інтересів.

Як показує практика, у подібних резонансних справах занадто активний захист клієнта, особливо, коли очевидним є факт наявності певних правопорушень, завжди викликає у правоохоронців підозру щодо ­співучасті захисника в інкримінованих клієнту правопорушеннях, що згодом виливається у згадане вище ототожнення захисника з клієнтом з усіма негативними та непередбачуваними наслідками для діяльності юриста.

На жаль, доводиться констатувати, що за останні декілька років чимала кількість захисників постраждали від неправомірних дій силових структур саме через свою професійну діяльність.

 

Питання адвокатської єдності

 

Зазначаючи про завідомо вороже ставлення судових та правоохоронних органів до захисників в окремих категоріях справ, неможливо оминути і той факт, що, на жаль, адвокатська спільнота в Україні поки що не вирізняється міцною згуртованістю та єдністю поглядів на розвиток і принципи діяльності адвокатів, що й підтверджується конфліктом між адвокатами міста Києва, за яким ми маємо можливість спостерігати вже не один рік.

У виникненні ризиків для адвокатів під час здійснення їх професійної діяльності не останню роль відіграє і позиція державних очільників, які замість того, щоб зміцнювати гарантії адвокатської діяльності і тим самим стимулювати захисників на більш активний захист прав та законних інтересів осіб, що піддаються, в тому числі, кримінальним переслідуванням, навпаки, намагаються обмежити адвокатів у вже наявних правах та встановити більш жорсткі правила доступу до професії для молодих колег, яскравим прикладом чого є проект Закону про адвокатуру та адвокатську діяльність № 9055 від 6 вересня 2018 року, який був досить негативно сприйнятий членами адвокатської спільноти.

Зрозуміло, що адвокати не наділені такими широкими правами, як правоохоронні та судові органи, тому головною зброєю правників у боротьбі та запобіганні неправомірним діям державних структур залишається максимальна поінформованість щодо окремих обставин, неухильне дотримання букви закону під час здійснення своїх професійних обов’язків та оперативне реагування на зміну обставин.

Крім того, незважаючи на згадану вище проблему розрізненості адвокатської спільноти, органи адвокатського самоврядування у різних регіонах країни постійно вчиняють заходи, спрямовані на допомогу колегам, які її потребують через ті чи інші обставини, в тому числі, і у разі неправомірного втручання правоохоронних органів у професійну діяльність захисників.

Так, у різних регіонах країни місцевими радами створено Комітети захисту прав адвокатів, до складу яких зазвичай входять активні члени адвокатської спільноти регіону, які завжди готові прийти на допомогу колегам у скрутний момент.

Вважаю, що кожен правник, який займається справою, що має потенційні ризики втручання у його діяльність з боку правоохоронних органів, або якщо такі ризики пов’язані з особою клієнта, повинен знати контакти відповідного Комітету захисту прав адвокатів та ознайомитися з документами, що регламентують діяльність зазначеної структури, яка надасть адвокату можливість оперативно повідомити колег про виникнення будь-якої конфліктної ситуації і може бути причиною уникнення негативних наслідків у майбутньому.

Також не можна обійти стороною та не згадати про такий ефективний інструмент запобігання втручанню у професійну діяльність адвоката, як інформація, а точніше — інформування суспільства про перебіг того чи іншого процесу.

Зрозуміло, що кожен професійний правник зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю, однак будь-який процес — чи то кримінальне провадження, чи то цивільний спір — має і зовнішній образ, який формується із загальновідомої інформації.

У подібних справах для правника важливо відстежувати, яким чином така інформація інтерпретується, в тому числі, у засобах масової інформації та за необхідності оперативно реагувати на неї, у тому числі, надаючи відповідні коментарі або пояснюючи, чому ті або інші факти трактуються окремими зацікавленими особами некоректно або перекручуються.

Проведення роз’яснювальної роботи та висвітлення окремих обставин, пов’язаних з перебігом гучної справи, є дуже важливим для формування об’єктивного бачення ситуації у суспільстві, що, очевидно, значно зменшує ризики неправомірного тиску на захисників.

У будь-якому випадку бажаю колегам не потрапляти у ситуації, коли доводиться хвилюватися не за якісний захист прав клієнта, а за власну безпеку, і у разі потрапляння у подіб­ні ситуації не цуратися звернутися до колег за допомогою, у тому числі, з метою надання публічного розголосу фактам втручання в професійну діяльність адвоката.