Проза життя: Правила життя
ГАННИ ВРОНСЬКОЇ

Професійну кар’єру Ганна Вронська розпочала з посади юрисконсульта в комерційному банку, а продовжила — в юридичному бізнесі. Тривалий час очолювала власну юридичну фірму «Вронський, Вронська та Партнери». У час, коли країна переживала революційні події, Ганна Вронська, як і чимало її колег з юрбізнесу, пішла у держсектор, але головне «професійне випробовування» було ще попереду. Вона однією із перших відгукнулася на потребу судової влади у незаангажованих суддях «не із системи». І перемогла за результатами конкурсу до Верховного Суду. Восени 2017 року Ганну Вронську призначено на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а сьогодні вона ділиться з читачами «УЮ» своїми правилами життя

Я виросла в домі, де було багато книг, великий глобус та кіт. Були ще рибки, хом’ячки та маленький зелений папуга Яша. Але я найбільше любила кота. Книги та кота.

 

У дитинстві мене навчили сумлінно ставитись до будь-якого завдання. Успіх приходить до тих, хто багато працює.

 

У житті були періоди, коли я носила окуляри та сині панчохи. А одного разу я навіть сказала, що вже ніколи не буду юристом. Проте «never say never». Я повернулась до юридичної професії і дуже цьому радію.

 

Головне завдання для мене як судді — зробити так, щоб у людей не було потреби звертатись до суду. Це означає, що люди мають бути переконані у стабільності правової системи, прог­нозованості судових рішень та безумовному дотриманні всіма державними органами положень законодавства. Можливо, трохи ідеалістично, але головне — цього щиро прагнути.

 

Успішність українських реформ вимірюється зарплатою вчителів та розміром пенсій.

 

Не виключаю, що у майбутньому моя юридична кар’єра зміниться ще декілька разів.

 

Відволікатись від роботи допомагають друзі. Люблю, коли до мене додому приходять гості. Ми разом готуємо смачні страви і потім до вечора про щось довго балакаємо.

 

Зазвичай мій обід складається зі страв більше корисних, ніж приємних. Надаю перевагу простій їжі, влітку це свіжі фрукти та овочі, взимку — каші, печені або тушковані овочі, не вживаю м’яcо та рибу, але люблю сири та солодкі смаколики.

 

Люди дивуються, коли дізнаються, що я продовжую вчитись. Декілька років тому вивчила мову хінді. Планую вивчити інші іноземні мови. Це допомагає ліпше зрозуміти культуру інших країн, їхні традиції та звички.

 

Я точно знаю, як бути щасливою, — дочекатись вечора п’ятниці.

 

Рейтинг улюблених книг очолює збірка поезій Ліни Костенко. Для мене Ліна Костенко — моральний авторитет, дуже поважаю її і як особистість, і як талановиту українську письменницю та поетесу. Серед фільмів — «Сім років у Тібеті» з Бредом Піттом. О, ці блакитні очі. Можу дивитись цей фільм безліч разів.

 

Найекзотичніше місце, де мені довелось побувати, — Королівство Бутан у Гімалаях. Країна, в якій є Міністерство щастя та люди все ще носять національний одяг у повсякденному житті.

 

Світ змінюють мікроорганізми. А ще — романтики та закохані.

 

Я не поважаю в людях підступність та блюзнірство. Не люблю, коли зневажливо ставляться до старших, не виконують своїх обіцянок та занадто багато говорять.

 

У глибині душі завжди знала, що мій кіт читає мої думки.

 

Сенс життя якраз i полягає в тому, щоб робити добрі справи та змінювати світ на краще.

 

Ми ніколи не повинні забуватипро швидкоплинність часу. Не варто відкладати на потім те, що можна зробити зараз. Наприк­лад, зателефонувати мамі.

 

Бути у формі мені допомагає активна життєва позиція, дотримання «робочого» режиму та піші прогулянки. Не маю власного автомобіля, тому переважно користуюсь громадським транспортом та багато ходжу пішки.

 

Моя найбільша перемога — бути чесною із самою собою. І цю перемогу доводиться здобувати щодня.

 

Мрію піднятись на Еверест. Why not?

 

Завжди можна знайти привід, аби посміхнутись.

 

Один із уроків, який довелось засвоїти: все повертається до тебе бумерангом — твої думки, твої вчинки і твоє ставлення до оточуючих. Іншими словами, не роби іншому того, чого не бажаєш собі (Конфуцій).

 

Часом усе, що у нас залишається, — це просто йти вперед. Незважаючи на обставини, самопочуття або настрій. Просто йти вперед.

 

Усе буде добре тоді, коли настане ранок.