Аудит: Рушити з місця

Олена ЛИННИК,
керуючий партнер GRYPHON GROUP

Реформовані сфери бухгалтерського обліку та аудиту фінансової звітності в Україні можуть стати дієвим механізмом та рушійною силою української економіки

Євроінтеграційні процеси дали початок глобальним трансформаційним змінам як у політичному та економічному, так і в правовому полі України. Системна реформа щодо приведення національного правового поля у відповідність до європейських стандартів вплинула як на окремі галузі та ринки, так і на сферу бухгалтерського обліку та фінансової звітності в цілому, у тому числі й на сферу аудиторської діяльності.

Підписавши Угоду про асоціацію з ЄС, Україна взяла на себе зобов’язання з імплементації положень декількох системоутворюючих законодавчих актів ЄС: Директиви про річну фінансову звітність, консолідовану фінансову звітність та пов’язану звітність певних типів підприємств від 26 червня 2013 року № 2013/34/ЄС та Директиви про обов’язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності від 17 травня 2006 року № 2006/43/ЄС.

Цілями такого наближення до права ЄС є впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та аудиту у діяльність українських компаній, стимулювання і розвиток торгівлі між Україною та країнами ЄС, а також підвищення рівня довіри суспільства до банківського та фінансового ринку України.

Результатами такої комплексної реформи стали внесення суттєвих змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також прийняття нового Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність».

 

Суспільний інтерес

Системно аналізуючи законодавчі зміни, можна виділити основ­ні напрями реформування у сфері бухгалтерського обліку та аудиту в Україні.

По-перше, введення у законодавство України нової категорії підприємств — підприємств, що становлять суспільний інтерес.

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», до суспільно значимих підприємств віднесено, зокрема, підприємства, цінні папери яких допущені до торгів на фондових біржах або щодо яких здійснено пуб­лічну пропозицію, банки, страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, інші фінансові установи (крім тих, що належать до мікро-, малих підприємств), а також великі підприємства.

До таких підприємств встановлюються особливі вимоги до форми і порядку ведення бухгалтерського обліку, обов’язкового складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за міжнародними стандартами (МСФЗ), імплементовано нову процедуру вибору аудитора у формі конкурсу (тендеру).

Також Законом України «Про ­бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено імперативні вимоги щодо обов’язкового оприлюднення річної фінансової звітності разом із ауди­торським висновком для підприємств, що становлять суспільний інтерес, великих та середніх підприємств, банків та фінансових установ.

Законодавче виокремлення та посилений нагляд за зазначеною категорією підприємств продиктовано необхідністю забезпечення економічної стабільності України, оскільки саме такі підприємства здійснюють значний вплив на економіку, банківський та фінансовий ринок.

У свою чергу, неплатоспроможність підприємств, що становлять суспільний інтерес, може викликати значні фінансові втрати реального сектора економіки України, акціонерів, інвесторів, кредиторів, зменшення рівня інвестиційної привабливості та залучення іноземних інвестицій. У цьому контексті показовим є період так званого банкопаду — виведення значної кількості банків (понад 90) з банківського ринку у зв’язку з невчасним виявленням їх неплатоспроможності та неможливості виконання фінансових зобов’язань перед своїми вкладниками та кредиторами.

 

Зміна моделі регулювання

По-друге, зміна моделі регулювання та ліцензування аудиторської діяльності.

Провідну роль у регулюванні ­аудиторської діяльності згідно із Законом України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» відіграватиме новий регуляторний орган — Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, що створений при Міністерстві фінансів України.

Аналізуючи статтю 15 Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» можна виділити три основні завдання регулятора:

1) реєстрація аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності, контроль за їхньою атестацією та підвищенням професійного рівня;

2) ефективне впровадження міжнародних стандартів аудиту та контроль якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності;

3) розгляд дисциплінарних проваджень щодо аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності та накладення відповідних стягнень.

Однак, враховуючи нинішню ситуацію на ринку аудиторських послуг, основним та першочерговим завданнями нового регуляторного органу буде побудова ефективної системи репутаційного менеджменту — підвищення рівня довіри суспільства до аудиторів, забезпечення їх реальної незалежності, загальне покращення професійної репутації аудиторського ринку, а також аудиторської діяльності як такої.

Крім створення нового регуляторного органу, профільним законом змінено умови, за якими аудитори та суб’єкти аудиторської діяльності зможуть надавати аудиторські послуги. Відповідно до статті 20 Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» аудитори та аудиторські компанії мають право надавати аудиторські послуги тільки після їх включення до Реєстру аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності. Цей реєстр має чотири розділи (рівні), що відрізняються один від одного як за суб’єктним складом, так і можливістю проводити обов’язкові аудити фінансової звітності:

1) аудитори;

2) суб’єкти аудиторської діяльності;

3) суб’єкти аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності;

4) суб’єкти аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес.

При цьому для включення у певний розділ реєстру, аудитор чи суб’єкт аудиторської діяльності повинен відповідати певним кваліфікаційним критеріям і мати необхідну кількість штатних працівників з високим професійним рівнем знань з аудиту.

 

Незалежність понад усе

По-третє, незалежність як основоположний принцип аудиторської діяльності.

Норми Закону України «Про ­аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» значно розширили розуміння принципу незалежності аудитора порівняно із попереднім профільним Законом України «Про аудиторську діяльність». Зокрема, цікавою та прогресивною нормою, що регулює дотримання принципу незалежності є, наприк­лад, норма, згідно з якою аудитор та суб’єкт аудиторської діяльності зобов’язані утриматися від надання аудиторських послуг у разі загрози моральним принципам, майновим інтересам, захисту особистості та сімейних відносин, примушення до вчинення певних дій внаслідок фінансових, особистих, договірних, трудових та інших відносин між аудитором, суб’єктом аудиторської діяльності, його аудиторською мережею та іншою особою, здатною вплинути на результат аудиторських послуг, та юридичними особами, фінансова звітність яких підлягає перевірці, внаслідок чого можна дійти висновку, що незалежність аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності не дотримана.

Крім цього, Законом також передбачається обов’язкова ротація аудиторів, обов’язкове професійне страхування перед третіми особами, щорічне звітування суб’єктів аудиторської діяльності у формі Звіту про прозорість, а також переглянута система покарання — запроваджено грошові штрафні санкції за недотримання міжнародних стандартів аудиту. Усі ці зміни покликані забезпечити прозорість, відповідальність і високу якість діяльності аудиторів в Україні.

 

Аудит як спосіб захисту

По-четверте, аудит як спосіб захисту прав та законних інтересів акціонерів, інвесторів та кредиторів.

Слідуючи світовій практиці і тенденціям у регулюванні сфери аудиту, Закон України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» передбачив обов’язок ­аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності у випадку виявлення ними у ході проведення обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, ознак фінансового шахрайства або інших порушень, що можуть вплинути на фінансовий стан такого підприємства, — поінформувати орган управління підприємством (його посадових осіб) та спонукати його розслідувати проблемну ситуацію та вжити відповідних заходів щодо усунення виявлених порушень і недопущення їх повторного вчинення в подальшому.

При цьому, у разі коли орган управління підприємства не розслідує виявлені порушення, аудитор чи суб’єкт аудиторської діяльності зобов’язаний поінформувати про це орган, що здійснює нагляд за діяльністю відповідного підприємства.

Однак треба пам’ятати, що ціль аудиту не в тому, щоб зупинити шахрайство чи запобігти неплатоспроможності. Це — поле відповідальності профільних регуляторних органів (Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг). Аудит покликаний виявити і вчасно повідомити всіх заінтересованих осіб про реальну і об’єктивну картину фінансового стану підприємства, прозорості його бізнес-моделі та орієнтувати на наявні та можливі економічні та правові ризики у майбутньому.

Сподіваємось, що реформовані сфери бухгалтерського обліку та ­аудиту фінансової звітності в Україні стануть дієвим механізмом та рушійною силою української економіки. Прозора фінансова звітність, що підтверджена професійно складеним аудиторським звітом стане запорукою довіри іноземних інвесторів до діяльності українських підприємств. Як наслідок — інвестиційна приваб­ливість України зростатиме.

Далі буде…*

 

* Продовження матеріалу про реформу сфери бухгалтерського обліку та аудиту шукайте у наступному номері «УЮ».