Вибори: Виборна компанія

Христина ПОШЕЛЮЖНА

На головну посаду країни, Президента України, претендують 44 кандидати, 17 з яких мають юридичну освіту

Лікарі та вчителі історії. Біологи, журналісти та телеведучі. Політтехнологи, військові та юристи. Підприємці, меценати, інвестори, олігархи… Що може бути спільного у представників такого різноманітного зрізу професій і галузей? По-перше, всі вони активні громадські діячі, політики і, мабуть, свідомі громадяни. А по-друге, весь цей клондайк ви зустрінете на одному папірці, який 31 березня 2019 року отримаєте на виборчій дільниці. Адже спільного у цієї різного штибу аудиторії насправді одне — всі вони є кандидатами на пост Президента України. Всі вони мають чудові передвиборчі програми, з яких хіба що не ллються рожеві сиропи. Всі вони мають свою армію (більшу або меншу) прибічників, які розвернули бойову кампанію проти опонентів на полі соціальних мереж. Та свій електорат, для якого, власне, ці маніфести і пишуться.

Усього Центральна виборча комісія зареєструвала 44 кандидати в Президенти України. Ми вивчили їхні біографії та знайшли 17 кандидатів з юридичною освітою. Серед них є юристи «де-юре», а є юристи «де-факто». Хто ж ці представники юридичного цеху? Що вони прагнуть змінити в країні?

 

Гендерний дисбаланс

У питанні гендерного балансу кандидатів-юристів перевага явно не на боці жінок. На найголовнішу посаду в країні претендує всього одна жінка — юрист за освітою — директор ВГО «Віче України» Інна Богословська, яка закінчила Харківський юридичний інститут (сьогодні — Національний юридичний університет іменні Ярослава Мудрого) у 1982 році, тоді ж почала юридичну практику в Харківській обласній колегії адвокатів, спеціалізувалася на цивільних та кримінальних справах. Також у біографічній довідці зазначається, що у 1991 році пані Богословська заснувала одну з перших у Харкові юридичних служб.

Скромності пані Богословській не позичати. У першому розділі політичної програми про Президента, як взірець прозорості та підзвітності, словосполучення «Я, Інна Богословська» згадується чотири рази. Серед своїх пріоритетів вона називає оборону країни, економіку, землю… та правосуддя. Доступності та чесності правосуддя вона має намір досягнути шляхом повернення до 5-річного призначення суддів (йдеться про «середню ланку») та обрання на довічний строк суддів вищого рівня. Громади обиратимуть мирових суддів, які розглядатимуть дрібні цивільні, кримінальні та адміністративні справи. Мирові судді будуть обиратися на два роки. Що буде з господарськими справами — не вказується. Також кандидатка планує «скасувати недоторканність суддів та ввести обов’язкову публічну звітність про статки» і ліквідувати монополію адвокатів на захист у суді, крім кримінальних справ.

 

Юристи де-юре

По закінченні військового училища народний депутат України Віктор Бондар вступив до Української юридичної академії імені Ярослава Мудрого (нині — Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого), який закінчив у 1997 році за фахом «правознавство», кваліфікація — юрист. Його друга освіта — аналітик комп’ютерних систем. Трудова діяльність пана Бондара також розпочалась з юриспруденції — деякий час працював юридичним радником фінансово-промислової групи «Сігма». З початку «нульових» працював на державних посадах, а старт його політичної діяльності пов’язують з 2008 роком.

На те, що політик у Вікторі Бондарі переміг юриста, вказує і його політична програма. Нова модель управління країною, забезпечення розвитку промисловості, реформування фіскальної системи та зниження податкового навантаження, підвищення енергоефективності, розвиток інфраструктури… Питання правосуддя у політичній програмі не висвітлюється, хіба що зазначається про необхідність скасування недоторканності суддів.

Правозахисник Олександр Данилюк наразі є керівником громадської організації «Центр оборонних реформ». Свого часу закінчив Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана за спеціальністю «правознавство». Як адвокат брав участь у низці політичних справ. У своїй політичній програмі вказує на необхідність збереження Україною незалежності та змін у підходах уряду до економічного роз­вит­ку держави.

Наступного кандидата називають одним із лідерів президентської гонки. Але у наш матеріал він потрапив не тому, а через «юридичний дип­лом». Так, художній керівник ТОВ «Квартал 95» Володимир Зеленський юридичну освіту здобув у Криворізькому економічному інституті Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Як відзначив сам пан Зеленський, за фахом він ніколи не працював, окрім двох місяців практики.

До своєї політичної програми «слуга народу» підійшов творче. Він описує країну своєї мрії. У країні його мрії стріляють лише салюти на весіллях, є дороги і немає дурнів, бабця отримує гідну пенсію, а не інфаркт від рахунку за комуналку, і так далі у такому ж дусі... Основана ідея пана Зеленського — народовладдя через референдум. Основу чесної України він бачить у невідворотності та справедливості законного покарання. Знайшлося у програмі художнього керівника студії «Квартал 95» місце і для судів. Усе просто: для простих спорів мають діяти мирові судді, які обираються народом; для «кримінальних злочинів» — ефективний суд присяжних, який складається з народу. Хто ж розглядатиме «непрості спори», у програмі не вказано.

Судячи із біографії народного депутата України, кандидата в Президенти України Сергія Капліна, він також за юридичним фахом не працював. Достоту невідомо навіть, чи закінчив він той юридичний факультет Київського економічного національного університету імені Вадима Гетьмана, на який вступив у 2011 році. До вступу на юрфак він закінчив Український державний університет харчових технологій за спеціальністю «економіка підприємства».

Пан Каплін узяв «соціальний курс — за простих людей», а в рамках правової сфери гарантує справедливі та незалежні суди, прокуратуру і поліцію. Це означає: максимальну незалежність суддів і прокурорів від політиків, натомість контроль з боку народу України; посилення кримінальної відповідальності за корупцію та порушення суддями присяги; введення виборності суддів, прокурорів та шерифів (кандидат має на увазі голів місцевої поліції) населенням; масштабний та прозорий аудит всієї правоохоронної системи.

 

Правник де-факто                                                                                                                         

Юрій Кармазін — один з найвідоміших юристів серед кандидатів у Президенти України. Наразі він є президентом громадської організації «Інститут права і суспільства», але за свою професійну кар’єру випробував не одну юридичну професію. Так, у 1981 році він закінчив юридичний факультет Одеського національного університету імені Мечникова. На останніх курсах навчання та після завершення вишу був помічником прокурора Центрального району м. Одеси, помічником прокурора Одеської області, заступником спеціального прокурора, потім обійняв посаду прокурора. З липня 1992 року — суддя Одеського обласного суду, а з 1994 року став народним депутатом України — відтоді починається його політична кар’єра, яка, все ж таки, тісно зв’язана з юриспруденцією (був народним депутатом 2, 3, 4 та 6 скликання, входив до профільних парламентських комітетів щодо правосуддя та законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності). У 1996 році здобув почесне звання «Заслужений юрист України».

У своєму передвиборчому політичному дороговказі пан Кармазін декларує серед іншого «забезпечення диктатури Конституції України». І першим пріоритетом зазначаються зміни у сфері державного будівництва. Так, Юрій Кармазін у випадку перемоги планує ліквідувати Конс­титуційний Суд України та створити Конституційну Палату при Верховному Суді. Але ліквідації підлягає не тільки КСУ, а й сама посада Президента України, щоправда, шляхом референдуму. Також він прагне забезпечити виборність суддів першої інстанції та їх відкликання.

 

Радикальні методи

За фахом Ілля Кива — педагог-психолог. Зараз він очолює Все­українську професійну спілку Міністерства внутрішніх справ України та претендує на пост глави держави. У 2009 році закінчив Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «правознавство», однак про його досвід роботи у сфері права не зазначається.

Лідер Соціалістичної партії України, пан Кива у своєму політичному маніфесті налаштований на створення незалежних судової та правоохоронної систем, що керуються законом і принципами справедливості. Але далі — цікавіше... високі прагнення нівелюються відсутністю логіки та поверненням до середньовічних методів. Так, пан Кива планує скасувати практику довічного призначення суддів, забезпечити контроль територіальних громад за діяльністю місцевих судів через встановлення терміну повноважень суддів, обіцяє негайно звільняти суддів за кримінальний злочин, а за корупцію в судовому процесі встановити міру покарання аж до смертної кари (!).

Народний депутат України Аркадій Корнацький називає себе аграрним інвестором (у 1998 році він зас­нував «Агрофірму Корнацьких»). А ще він юрист та кандидат на найголовнішу посаду країни. Юридичну освіту здобув за кордоном — закінчив московський Університет дружби народів імені Патріса Лумумби, а з 1980-го по 1989 рік працював на юридичних посадах в установах Москви.

Своїм першочерговим завданням як Президента України пан Корнацький бачить очищення українського політикуму від олігархічних кланів. Гідне місце у політичному ­дороговказі належить і правосуддю. Кандидат у Президенти попереджає, що «політична еліта» не сховається від правосуддя, їй не допоможуть створена нею система ручного контролю суддів. Він переконаний, що суди керуватимуться принципом верховенства права та нормами Конституції України і обіцяє ініціювати Міжнародний трибунал — перший у світі антикорупційний трибунал, який розглядатиме справи «гнобителів народу». Надалі він планує реорганізувати судову систему, впровадити класичну трирівневу просту і прозору структуру судової влади. «Судді місцевих судів будуть обиратися громадянами і будуть їм підзвітні. Буде впроваджено мирові суди» — не втомлюються вторити один одному кандидати в народні депутати.

Свободівець Руслан Кошулинський також має юридичну освіту. У 2006 році він закінчив Тернопільський державний економічний університет. За юридичним фахом, очевидно, не працював. Судячи із програми кандидата в Президенти України, одним із перших ухвалених законів буде «Про відкликання суддів, посадовців та депутатів усіх рівнів». Цікаво, про «політичне самогубство» проголосують самі ж народні депутати?

Також Руслан Кошулинський має намір здійснити «реальну судову реформу»: обирати місцевих суддів громадою на 5 років, суддів апеляційних судів — з’їздом суддів місцевих судів на 7 років, суддів Верховного Суду — з’їздом суддів України на 10 років.

 

З депутатів — у Президенти

Юристом є також заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету Віктор Кривенко. Після здобуття фінансової освіти він здобув і юридичну: у 2008 році закінчив Харківську юридичну академію імені Ярослава Мудрого за фахом «правознавство». Його кар’єра розпочалась ще із студентської лави, але робота стосувалася більше фінансів, аніж юриспруденції. «Гідність. Міць. Добробут.» — лозунг його передвиборчої програми. Він один із небагатьох кандидатів у Президенти України, який не пропонує нового чи реального, чи радикального реформування судової системи. Пропонує лише швидке завершення реформи судової системи, ефективної роботи судів, окремого антикорупційного суду та дотримання принципу незалежності суду. По завершенні судової реформи та реформи децентралізації планує відкрити ринок землі.

Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Віталій Купрій — фахівець у галузі права (з 2011-го по 2013 рік навчався у Міжрегіональній академії управління персоналом), а з 2016-го по 2018 рік — в аспірантурі Інституту законодавства Верховної Ради України за спеціальністю «конституційне право». Трудова діяльність пов’язана не з юриспруденцією, а з підприємництвом.

Реформу системи правосуддя і подолання корупції пан Купрій вбачає одним із наріжних каменів своєї президентської агітки. Зокрема, планує повністю замінити керівний склад правоохоронних та суддівських органів, очистити їх шляхом залучення молодих, чесних і патріотичних правників не із системи. Вважатиме суддів, прокурорів і слідчих посібниками злочинців, якщо вони сприятимуть уникненню ними кримінальної відповідальності. Також планує запровадити кримінальну відповідальність за саботаж: «умисне, безпричинне невиконання чиновником, суддею своїх обов’язків, передбачених законом».

Головного радикала країни Олега Ляшка, члена Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики, кандидата в Президенти України, також можна назвати юристом. У 1998 році він закінчив юридичний факультет Харківського державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. До політичної кар’єри працював у ЗМІ. Що-що, а досвід оперування словами йому точно став у нагоді.

«Дорогі мої співвітчизники. Я на­писав цю програму сам, не залучаючи ніяких високооплачуваних експертів…», — звертається до свого електорату пан Ляшко. Він говорить зі своїм виборцем, як із другом на кухні, каже, що занурювався під землю в шахту, ходив босоніж по селу, щоб не втратити зв’язок з рідною землею. Обіцяє змінювати країну з простих речей: щоб у кожного українця був повний холодильник, щоб бабуся не обирала — поїсти їй, полікуватися чи заплатити за комуналку, щоб лікарі і вчителі не їхали до Польщі мити туалети… «Проведу справжню судову реформу — звільню всіх старих прокурорів і суддів, а нових — люди оберуть на виборах, як у США. Кожен українець повинен знати, що знайде правду в суді без грошей» — коротше, пан Ляшко забезпечить «залізний порядок».

Юридична освіта для кандидата в Президенти України Євгенія Мураєва є вже другою (перша спеціальність «фінанси та кредит») — у 2014 році він закінчив Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. У питанні реформування судової системи він доволі лаконічний — прагне створити незалежну судову систему.

 

Стримане «судове питання»

Роман Насіров також є відомим представником юридичного цеху. З травня 2015 року він очолював Державну фіскальну службу Україну, у січні 2018-го Кабінет Міністрів України (КМУ) звільнив його з цієї посади з підстав подвійного громадянства, однак у судовому порядку від добився скасування відповідного розпорядження КМУ, суд ухвалив рішення про поновлення пана Насірова на посаді. У березні 2017 року Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) затримало майбутнього кандидата в Президенти за обвинуваченням у діях, які завдали шкоди державі на суму 2 млрд грн.

Щодо юридичної освіти, то у 2001 році він закінчив Київський економічний університет за спеціальністю «право», з 2015 року — кандидат юридичних наук. Випробувавши в різних статусах на міцність судову систему, Роман Насіров є досить стриманим у «судовому питанні» в своїй передвиборчій програмі: забезпечення незалежності та самостійності суддів під час здійснення ними правосуддя, спрощення процедури розгляду корупційний справ у суді, спрощення процедури повернення грошових коштів та майна, що були набуті внаслідок корупційної діяльності. Має намір ухвалити нове кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство за міжнародними стандартами.

Петро Порошенко — діючий Президент України, віддавати «головне крісло» країни без бою, як бачимо, не збирається. Бізнесмен, політик, державний діяч. Закінчив факультет міжнародних відносин та міжнародного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «міжнародні економічні відносини», а у 2002 році в Одеській юридичній академії захистив кандидатську дисертацію та тему «Правове регулювання управління державними корпоративними правами в Україні». У своїй програмі мови про судову реформу не веде (що є цілком природним, адже судова реформа якраз реалізовувалась за час його президентства), єдине згадує про те, що формування Вищого антикорупційного суду завершується.

Професор кафедри міжнародних медіакомунікацій та комунікативних технологій Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ігор Смешко є більше військовим та політиком, аніж юристом. Однак юридична освіта у нього все ж є: зазначається, що у 2002 році він здобув юридичну освіту в Київському університеті імені Тараса Шевченка.

Один із семи кроків його передвиборчої програми для перемоги України він називає подолання корупції. У цьому контексті він обіцяє «жорстко контролювати завершення процесу створення Антикорупційного суду». Також планує забезпечити «чистоту рядів суддівського корпусу» через механізми кадрового відбору та контролю.

Кандидат у Президенти України, президент благодійної організації «Успішна Україна» Ігор Шевченко — відомий юрист. У 1996 році він отримав диплом юриста-міжнародника в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Він є одним із батьків-засновників та першим президентом Асоціації правників України, засновником та керівником юридичної фірми «Шевченко, Дідковський і Партнери». Державна діяльність пана Шевченка розпочалась у 2005 році, у 2014—2015 роках був міністром екології та природних ресурсів України. Широкій громадськості став відомим після скандалу чи пак піару з характерними синіми шапками у Давосі.

У його передвиборчому маніфесті все чітко: країні — порядок та виконання законів, невідворотність покарання кожного злочинця, неупереджене правосуддя, швидке виконання судових рішень (до речі, єдиний із кандидатів на посаду Президента України, який згадує про таку проблему), чесні та професійні правоохоронці і судді; корупціонерам — антикорупційний суд, прослуховування від НАБУ, презумпція винуватості, люстрація, конфіскація та виправні роботи. Коротше, кесарю — кесареве.

 

Панацея замість висновків

Мирові суди, виборність суддів для розгляду «дрібних справ»… вражає, але чимало кандидатів у Президенти України з юридичною освітою вбачають у цьому чи не панацею здорового правосуддя. А повернення до п’ятирічного призначення суддів називають запорукою незалежності — що вже має вигляд оксюморону.

У продовження цього тренду — чому б не ввести виборні посади для лікарів, викладачів та інженерів? І навіть не припускайте думки, що хтось із співвітчизників посміє продати свій голос за 1 тисячу гривень, кілограм гречки або поведеться на гарні очі чи вдалі жарти. Українець ретельно вивчить програму кандидата у судді, лікарі чи інженери… а потім залишить своє нагріте місце на дивані, щоб зробити свій свідомий вибір. Утопія, фантастика чи ідеалізоване суспільство? Байдуже як назвати це зараз.

Щоб завтра не голосувати за суддів, викладачів чи програмістів, давайте сьогодні усвідомимо, що від нашого голосу на виборах Президента України залежить чимало.