Проза життя: Правила життя
Олени Сукманової

Пропрацювавши двадцять років у приватному бізнесі (десять з яких очолюючи власну компанію), йти на державну службу Олена Сукманова не планувала. Але, отримавши влітку 2017 року пропозицію стати заступником міністра юстиції, вона погодилася, оскільки завжди була готова до неочікуваних кар’єрних поворотів та вже мала професійний досвід, знання та навички, які можуть знадобитися в державному управлінні. На посаді заступника міністра юстиції України вона опікувалася питаннями державної реєстрації. З жовтня 2018 року Олена Валеріївна обіймає посаду першого заступника міністра юстиції України, а сьогодні вона ділиться з читачами «УЮ» своїми правилами життя

 

Стала юристом, оскільки це єдина професія, про яку я мріяла з 14 років. І мені пощастило, бо жодного разу не пошкодувала про свій вибір.

Після керування юридичними департаментами провідних банків пішла на держслужбу, бо мені, як і багатьом іншим, не подобалась та важкість, з якою державні інституції адаптуються до всього нового й прогресивного. Як і більшість українців, часто критикувала ці процеси. Але коли мені випала нагода перейти з критиків у практики державного управління, я вирішила скористатись нею.

Найважливіший період моєї кар’єри, сподіваюсь, ще попереду. Хоча зараз у Міністерстві юстиції — один із найважливіших професійних етапів у моєму житті. І мені дуже пощастило, що я проходжу його пліч-о-пліч з надійною командою однодумців.

Щоб всесторонньо утвердитися в житті, ніколи не треба порівнювати себе з іншими, бо від цього можна або зневіритись, оскільки завжди будуть кращі за тебе, або загордитись, оскільки завжди будуть ті, хто гірший. Утвердитися в житті — це, в першу чергу, знайти гармонію всередині себе.

Жінка та юриспруденція — це, насамперед, взаєморозуміння двох жінок. Ніколи не вважала юриспруденцію прерогативою чоловіків. Навпаки, думаю, що жіночий підхід, жіночий тип мислення, врешті-решт, жіноча інтуїція інколи допомагають швидше досягати поставлених цілей.

Найпростіший спосіб долати перешкоди — це, в першу чергу, старатися не створювати їх самій собі. А взагалі, коли ти чогось боїшся, потрібно уявити найгіршу ситуацію в деталях, прожити її, зрозуміти, що і це не кінець. Потім заспокоїтися, розробити конкретний план і діяти!

Немає нічого благороднішого, ніж здатність до емпатії. Але найголовніше, щоб ця здатність до співпереживання не залишалася тільки на рівні почуттів, але й знаходила своє відображення у практичній допомозі людям.

Успішний день — це коли ти виходиш з роботи з посмішкою, а дорогою додому душа співає. Це коли ввечері тобі хочеться будувати нові плани.

Правило, яке найбільше допомагає мені в роботі: спокійно сприймати речі, які ти не можеш змінити, мати мужність змінювати те, що в силах змінити, і найголов­ніше — мати мудрість, щоб завжди відрізняти одне від одного.

Яка я насправді? Абсолютно різна!

Часто займаюсь тим, що доводжу щось сама собі. Щоразу піднімаю для себе планку. І не тільки на роботі. Наприклад, готуєш стіл для гостей. Можна обме­житися стандартним набором, а можна щоразу щось нове, обов’язково все власноруч, обов’язково з випічкою та домашніми соліннями. Або проводиш дитяче свято. Можна аніматора запросити, а можна і самому стати аніматором, власноруч написати сценарій, пошити костюми, зробити декорації. Ми так і робимо. Ну а на роботі завжди є широке поле для креативу.

Терпіти не можу підлість і малодушність, коли люди лицемірять, відмовляються від своїх слів та обіцянок. А ще — нахабність.

Не пам’ятаю, щоб мені було нудно, принаймні, за останні 10 років.

Усе буде добре тоді, коли кожен на своєму місці буде чесно, сумлінно й ефективно виконувати свою роботу. І неважливо, хто, де і ким працює — ти двірник чи президент країни.