Проза життя: Правила життя
Михайла Смоковича

 

 

Михайло Смокович, як і більшість героїв цієї рубрики, особливого представлення не потребує. Юрист, який практично все своє професійне життя присвятив суддівству, людина, яка займалася становленням адміністративної юрисдикції в Україні, лідер, який очолював найвищі суди цієї спеціалізації тоді і тепер.

Під час фотозйомки в Маріїнському парку Михайло Іванович показує нам висаджені суддями і працівниками апарату Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду п’ятнадцять ялинок, які дивом уціліли під час літніх буревіїв, розповідає про те, як співпрацюється з колегами — вихідцями з адвокатури та науки. Він трохи поспішає на судове засідання, адже розглядає справи так само, як і інші судді. Голова КАС ВС не скористався опцією щодо зменшення навантаження у зв’язку з виконанням адміністративних обов’язків. Суддям є на кого рівнятися

Я виріс у родині, де відчував любов, тепло і підтримку. Батьки все життя пропрацювали у колгоспі, були прикладом справді самовідданої праці.

У школі найбільше полюбляв природу, навіть мріяв навчатися в лісотехнічному вузі. Природу люблю й тепер. На батьківщині, поблизу рідного села, два роки тому посадив дубовий гай, тепер регулярно їжджу, доглядаю. Навіть команду КАС ВС долучаю до садівництва. У травні до Днів адмінюстиції ми разом із суддями та працівниками апарату висадили у Маріїнському парку ялинки. На цьому не зупинимось, у нас ще багато ідей з озеленення столиці. Дерева — це те хороше, що точно залишиться після нас і радуватиме багатьох людей.

Чому юриспруденція? Після служби в армії дещо переосмислив свій майбутній життєвий шлях, зрозумів, що саме ця спеціальність надасть можливість принести більше користі суспільству.

Бути суддею для мене означає захищати права простої людини. Бути керівником судової установи — бути прикладом у роботі та створити найкращі умови для якісної роботи суддям та працівникам. При цьому важливі не лише матеріально-технічні умови, але й атмосфера в колективі, вміння зміцнити командний дух.

Мені подобається жити в країні, де люди поступово змінюють свідомість, вчаться захищати свої права, де є перспектива розвитку і переконання, що ми прямуємо правильним шляхом до верховенства права, свободи та добробуту кожної української родини.

Пішов на конкурс до Верховного Суду, аби мати змогу продовжувати робити те, що я вмію і люблю робити понад усе — працювати, вирішувати адміністративні справи, формувати судову практику, вдосконалювати законодавство, захищати права людини.

Суддям-початківцям можу сказати тільки одне: кожен формує себе сам — як у професійному плані, так і в особистісному. Але якщо потрібна допомога чи порада — я завжди поряд і радо поділюся власним досвідом.

Мене ніколи не змусиш зробити так, щоб потім, стоячи перед дзеркалом, було соромно подивитися самому собі в очі.

Сучасна молодь інша. Вони динамічніші, рішучіші, більш незалежні у своїх думках і рішеннях. Молодь — прекрасна, розумна, перспективна і саме на неї я покладаю свої великі сподівання про розбудову країни як потужної, демократичної, правової держави.

Я можу собі дозволити приходити на роботу о 7:30 і йти не раніше 20:00. Дякую близьким за розуміння.

Відпустку я зазвичай проводжу у колі родини, можемо з дружиною та дітьми з’їздити на батьківщину, на Волинь. Щоправда, відпустки як такої я не брав уже багато років, бо найкраща відпустка для мене — та, яка проведена на роботі. Якщо все ж випадають тривалі вихідні, то люблю працювати на землі — в саду та на городі.

Мій ідеальний ранок розпочинається о 5:50.

Захоплююсь читанням. Зараз це в основному публіцистика. З останнього — «Важкі рішення» Гіларі Клінтон. Люблю волейбол, в який граю щосереди. Справжнім захопленням стали наука і теорія права, особливо в галузях, дотичних до адміністративної юстиції.

Якщо я читаю художню літературу, то це зазвичай хтось із сучасних українських письменників. Сьогодні мої настільні книги — «Вирвані сторінки автобіографії» Марії Матіос та «Із сонцем за плечима» Володимира Лиса.

В ідеальному світі я був би вчителем математики.

Мене завжди лякало байдуже ставлення суддів до проблем людей.

У мене добре виходить спілкуватися з маленькими дітьми.

Шкода, що доба має всього лише 24 години і доводиться деякі справи залишати на завтра.

Мало хто знає, та я дуже люблю пасти корів. Іноді думаю, якби стадо корів дати якомусь політику, що б він з ними робив, чи дав би раду?

Найкращий спосіб релаксації — спорт.

Я не вмію сачкувати.

Справа мого життя — адміністративна юстиція, її становлення та розвиток в Україні з метою захисту прав людини.

Усе буде добре тоді, коли кожен буде добросовісно, віддано та професійно займатися улюбленою справою. Конфуцій стверджував, якщо знайти роботу, в яку закохаєшся, то більше не доведеться працювати жодного дня в житті. Мені пощастило, я таку роботу знайшов, чого бажаю всім.