Колонка редактора: З дому додому

 

Кажуть, скрізь добре, а вдома — найкраще. Кажуть, вдома і стіни допомагають. Кажуть, дім там — де на вас чекають, де вас люблять…
Чи може справжнім домом стати орендована квартира, де на вас чекає хіба що павук? Скільки сотень, тисяч кілометрів ви подолали від дому до «не дому»? І якщо ваш дім десь там, то що ви робите тут і тепер?
У «дому» є декілька факторів. По-перше, там особливий запах. Він так і називається «пахне як удома». По-друге, поцокування годинника і потріскування холодильника вас не дратують, а заспокоюють, знайомі звуки дарують відчуття безпеки. По-третє, вдома ви навпомацки прой­дете від точки «А» до точки «Б» без ризику наштовхнутися мізинчиком ноги на ніжку крісла, яке з’явилося нізвідки (ну, майже без ризику).
І байдуже, якщо домом ви називаєте два місця. І зовсім нічого, якщо ви «з дому» їдете «додому». І не так уже й страшно, якщо ви залишаєте люблячих людей в одному домі та їдете до іншого — той, де вас може любити (а насправді — ні) хіба що павук. Бо дім не в люблячих людях (вони або є, або їх немає. Крапка), не в місці (його можна змінити), не в стінах (їх можна зруйнувати). Дім — у наших серцях.
Тож читаймо «УЮ» і бережімо свої серця — там зберігається багато цінного (а насправді — безцінного).

Христина ПОШЕЛЮЖНА, редактор розділу «Спочатку»