№4 Квітень 2017 року → До справи

Інтерв’ю: Сильний схід

З початком антитерористичної операції Харків зміцнив беззаперечне лідерство на Сході України, ставши драйвером регіональних змін. До цього міста перебралися більшість держустанов з окупованого Донецька та Луганська, так само як і більшість тамтешніх юристів. Про те, чим сьогодні живе місцевий ринок юридичних послуг, зважаючи на військову агресію в сусідніх областях, «УЮ» розповів керуючий партнер АО «Шкребець і Партнери» Євген ШКРЕБЕЦЬ

Пане Євгене, яким чином змінилася конфігурація регіонального ринку юридичних послуг, зважаючи на наявність військового конфлікту на Сході України?

Конфігурація ринку юридичних послуг унаслідок окупації частини території на Сході України справді змінилася. Перш за все на неї вплинула та обставина, що до міста Харкова були переміщені господарські суди Донецької і Луганської областей, Донецький апеляційний господарський суд. Унаслідок цього юридичні особи, які знаходяться на підконтрольній Україні території Донецької та Луганської областей, намагаються залучити до надання юридичних послуг правників, котрі мають місцезнаходження в Харкові. Крім того, до Харкова перемістились юристи, адвокати з непідконтрольних Україні територій, що збільшило конкуренцію на регіональному ринку надання юридичних послуг.

Виник та існує значний попит на юридичну допомогу, пов’язану з комерційними активами та власністю фізичних осіб не тільки в зоні проведення АТО, але й в окупованій АР Крим.

Пов’язані з подіями на Сході України та проведенням АТО кримінальні провадження обумовили підвищення попиту на правову допомогу в кримінальних справах.

Певна кількість компаній та окремих юристів долучилися до волонтерського руху та надання правової допомоги учасникам АТО й іншим особам pro bono. З боку окремих гравців спостерігається тенденція використання такої діяльності в інтересах формування пабліситі та, зреш­тою, просування на ринку.

 

Ваша компанія є багатопрофільною, а які практики нині переважать в структурі місцевих юридичних фірм?

Значною мірою збільшився обсяг кримінальної практики, особливо в галузі економічних та службових злочинів. Стабільно високим є запит на надання юридичних пос­луг у сфері взаємовідносин з контролюючими органами, хоча треба зазначити, що в загальному обсязі по регіону кількість таких справ зменшилась. Як приклад можна навести статистику Харківського окружного адміністративного суду, в якому за 2016 рік було зареєстровано близько 7 тисяч справ, тоді як у 2015 році — близько 12 тисяч. Це пов’язано передусім з існуванням законодавчого встановлення мораторію на проведення перевірок окремих суб’єктів господарювання протягом ­2015—2016 років. Надалі така тенденція, як убачається, зберігатиметься. У сфері взаємовідносин між суб’єктами господарювання спостерігається подібна тенденція до спадання, проте в цьому випадку вона, перш за все, пов’язана як з не найкращою економічною ситуацією в країні, так і з високими ставками судового збору, які стимулюють контрагентів на вирішення спорів у позасудовому порядку. Наведене вище не стосується справ про банкрутство, кількість яких залишається на стабільно високому рівні. У зв’язку з початком процедури ліквідації або введенням тимчасової адміністрації протягом 2014—2016 років у відношенні до приблизно ста банків значно збільшився попит на представництво інтересів боржників за кредитними зобов’язаннями, представництво інтересів вкладників неплатоспроможних банків.

У цілому структура практики місцевих юридичних фірм не зазнала відчутних змін та значною мірою обумовлена спеціалізацією гравців та потребою їх клієнтської бази. Як виняток можна розглядати такі категорії справ: правова допомога тимчасово переміщеним особам, військовослужбовцям та їхнім родинам; визнання осіб померлими або безвісно відсутніми; захист у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військових злочинів), фінансування тероризму, забезпечення призову та мобілізації, проти основ національної безпеки України.

 

Упродовж останніх трьох років значно скоротився товарообіг між Україною та Росією. Чи зміг місцевий бізнес переорієнтуватися на інші ринки?

Основу статистичної структури промисловості регіону традиційно складають виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів, машинобудування, пос­тачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря.

Якщо звернутися до оприлюднених відомостей Державної служби статистики України, обсяг експортних операцій підприємств Харківської області у ­2013—2015 роках з країнами СНД залишався найбільшим в Україні та складав понад 50 %, що навіть перевищує аналогічні показники Донецької та Луганської областей. Водночас статистика свідчить про поступове зменшення цього обсягу у зазначений період. Вразливою в цьому питанні традиційно залишається галузь машинобудування регіону, яка за різними оцінками складає до 12 % загального обсягу промисловості. Обсяг експорту до РФ та імпорту товарів північного сусіда, наприклад, у січні 2017 року складав близько п’ятої частини від загального по регіону.

Отже, про повне подолання залежності виробників регіону від ринків СНД наразі не йдеться, проте процес диверсифікації зовнішніх ринків триває.

Окремо треба звернути увагу на підприємства, що мають стратегічне значення для економіки України, зок­рема на підприємства ВПК і ті, що виготовляють продукцію подвійного призначення. Вони здебільшого були орієнтовані на ринок Росії, проте внаслідок введення санкцій Україною постачання таких товарів до РФ було припинене.

У той же час названі підприємства в силу наявності військового конфлікту на Сході України та збільшення фінансування оборонної сфери отримали значний обсяг замовлень, що дало змогу не лише пережити кризові явища, пов’язані з обмеженням товарообігу між Україною та Росією, а й в деяких напрямах наростити потужності.

 

З чим пов’язані ваші очікування від судової реформи, які чинники свідчитимуть про оновлення судової системи?

Очікування пов’язані насамперед з приходом до суддівського корпусу нових людей, які за рівнем фахових знань перевищуватимуть своїх попередників і, головне, не розглядатимуть суддівське крісло як спосіб заробітку. Стриманий оптимізм щодо цього питання вбачається як виходячи з положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що встановив більш-менш пристойні заробітні плати, за яких юристи можуть дозволити собі припинити практику, змінивши її на посаду судді, так і з конкурсу на посаду суддів Верховного Суду України, що зараз триває, за умовами якого громадськість в особі Громадської ради доброчесності була допущена до процедури відбору суддів. Необхідно відзначити, що і доступ до конкурсного відбору суддів з боку правників став значно простішим. Крім того, процедура формування судів першої та апеляційної інстанцій згідно з реформою розтягнута в часі на кілька років, що є цілком обґрунтованим, проте запит на кваліфіковане та незаангажоване правосуддя в сфері так званих корупційних злочинів є вже тепер. Тому, щоб говорити про успішність судової реформи, конче необхідно якнайшвидше прийняти закон про Антикорупційний суд і запустити його в дію ще цього року.

 

В яких галузях вбачаєте перспективи регіону у найближчі два-три роки?

«Стратегія розвитку Харківської області на період до 2020 року» як стратегічні та операційні цілі передбачає підвищення енергоресурсоефективності економіки регіону, розвиток відновлюваної та альтернативної енергетики, диверсифікацію зовнішніх ринків та географії залучення інвестицій, включення підприємств регіону до міжнародних технологічних ланцюгів і коопераційних мереж, становлення та розвиток у регіоні інноваційного підприємництва, просування регіону як столиці IT-аутсорсингу України, розвиток системи вищої освіти як галузі економіки тощо.

Харківський регіон має дуже потужний промисловий потенціал, який у переважній більшості є нереалізованим. Передусім це пов’язано з тією обставиною, що не проведена повномасштабна приватизація державної власності, що, в свою чергу, створює підґрунтя для неефективного управління та корупції. Традиційно Харківська область має сільськогосподарський потенціал, проте внаслідок відсутності прозорого ринку землі він не реалізований, ба більше — почав втрачатись, оскільки, не відчуваючи себе власником землі, підприємства, що її обробляють, не схильні до раціонального використання землі, не можуть робити плани розвитку, а налаштовані на миттєвий результат, що здебільшого знижує родючість землі.

Необхідно звернути увагу, що регіон має потенціал для туризму. Якщо для іноземного туриста він, може, не дуже привабливий, то для внутрішнього є всі складові: ліси, річки, мальовнича природа. Саме це природне надбання необхідно обгорнути в красиву обкладинку. Але знову ж таки без вирішення питання щодо прозорого виділення земельних ділянок, без вирішення питання незаконного захоплення прибережних смуг це питання не зрушити з місця.