Тема: Найближчим чатом

Наталія МІНАКЕРМАН,
юрист ПЮК IPStyle

Юридичні ризики під час корпоративного спілкування: яким чином зберегти інформацію

Сучасний темп життя та розвиток технологій змушують юристів велику частину свого спілкування переводити до месенджерів (Viber, Telegram, Skype тощо). Проте швидкість та легкість передачі даних так само легко дозволяє заволодіти ними конкурентам або зловмисникам. Отже, розгляньмо докладніше, яким чином захищається листування в корпоративних чатах в Україні.

Для початку варто зазначити, що офіційні комунікації все ж варто намагатися максимально вести через корпоративну пошту. Це не тільки робить більш надійним канал з точки зору захисту інформації, але й підвищує рівень довіри і статус організації в її клієнтів. Крім того, майже всі поштові агенти дозволяють встановити додаток у мобільний телефон і мати доступ до електронної пошти.

Є і суто психологічна перевага: чим більше часу необхідно для написання тексту, тим виваженішим стає текст, що дає змогу уникнути напруження між компанією та її клієнтами або між співробітниками.

Якщо ж дистанційне спілкування відбувається за допомогою крос­платформенного месенджера або спеціально розробленої програми, то виникає ряд запитань: чи розпов­сюджуються норми про захист конфіденційної інформації на таку переписку? Яка відповідальність загрожує при розголошенні інформації, отриманої таким чином? Чи існує приватне життя, якщо співробітник у будь-яку мить може отримати повідомлення на смартфон?

 

Захист інформації


Законодавство України чітко визначає, що така інформація є конфіденційною.

Зокрема, частина 2 статті 21 Закону «Про інформацію» говорить, що конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Також у частині 1 статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» закріплено, що конфіденційною є інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних пов­новажень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Розпорядники, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди — лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Переписка у месенджерах також може використовуватися як доказ у суді. Пленум Вищого господарського суду України в постанові № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» дійшов висновку, що «будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повин­ні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування».

Ця позиція підкріплена статтею 207 Цивільного кодексу (ЦК) України, згідно з якою правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.

Паралельно з ЦК України статтею 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо.

Проте в Україні, на жаль, неможливо нотаріально завірити скан певної інтернет-сторінки, аби потім у судді не виникло сумніву щодо її достовірності, — законодавство не передбачає права нотаріуса здійснювати огляд веб-сайтів.

 

Відповідальність


За несанкціоноване розповсюдження, передачу такої інформації до сторонніх осіб передбачена відповідальність.

Так, Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає покарання за недобросовісну конкуренцію: отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця (стаття 164-3).

У Кримінальному кодексі України цьому питанню присвячено чотири статті:

— стаття 231 — незаконне ознайомлення із службовими кореспонденцією, телефонними розмовами, телеграфними та іншими повідом­леннями та їх розголошення за наявності для того підстав можуть розглядатися як комерційне шпигунство. Передбачено штраф від 51 до 136 тис. грн;

— стаття 232 — розголошення комерційної таємниці. Карається штрафом від 17 до 51 тис. грн з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

— стаття 361 — незаконне втручання в роботу електрон­но-об­чис­лювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку. Карається штрафом від 10,2 до 17 тис. грн або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого;

— стаття 361-2 — несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації. Передбачає штраф від 8,5 до 17 тис. грн або виправні роботи на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

 

Особисте життя


Навіть постійна доступність співробітника через дистанційні засоби спілкування не означає, що він втрачає право на приватне життя.

Таку норму закріплено в Конституції України, статті 31: «Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо».

Зокрема, гарантії права на особисте, сімейне життя і таємницю листування закріплюють:

— стаття 12 Загальної декларації прав людини: «Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте та сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань»;

— стаття 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права: «Ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте чи сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь чи репутацію»;

— стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції».

Крім того, на телефонні дзвінки, електронні листи тощо з офісних приміщень поширюються гарантії захисту таємниці приватного листування (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Copland v. United Kingdom»).

 

Поради компаніям


Варто відзначити, що основна небезпека розкриття конфіденційної інформації надходить від своїх же співробітників (через несумлінність або умисне розповсюдження), а не від шпигунів з компаній-конкурентів.

Як правило, компанії здійснюють такі кроки для захисту конфіденційної інформації:

— визначення інформації, яка є конфіденційною у компанії, і формалізація цього переліку;

— створення положення про конфіденційну інформацію та ознайомлення з ним всіх співробітників;

— підписання договорів з працівниками про нерозголошення конфіденційної інформації (NDA — non-disclosure agreement) або включення цього положення у договори з працівниками;

— включення в договори положення про відповідальність за розголошення конфіденційної інформації.

Проте на практиці ці дії не завжди будуть ефективними. Потрібно розуміти, що, окрім комплексу дій в правовому полі, необхідно ще працювати безпосередньо з особами, яким стала відома конфіденційна інформація, та доносити їм важливість такої інформації, адже в результаті її розголошення є ймовірність настання економічних та репутаційних наслідків як для компанії, так і для них особисто.